Історія підприємства

       3  листопада 1943 року, напередодні звільнення Києва від фашистських загарбників, командувач військами I Українського фронту генерал армії Ватутін поставив перед автобронетанкової службою фронту завдання – вивчити і доповісти Військовій раді фронту питання про можливості та терміни створення в м. Києві стаціонарного авторемонтного підприємства по забезпеченню відновлення техніки для потреб фронту, а в подальшому і для Київського військового округу. Наказом Верховного Головнокомандувача від 19 листопада 1943 року було засновано 125 автомобільний ремонтний завод. Основною базою для створення заводу послужила 210 рухома майстерня I Українського фронту. Начальником заводу був призначений командир майстерні майор Бляхман, заступником з політичної частини полковник Башкатов, начальником штабу – капітан Каплинський. До грудня 1943 завод в основному був укомплектований кадрами і приступив до освоєння ремонту техніки. А вже 13 січня 1944 з конвеєра були випущені і повернуті військам фронту перші три автомобілі ГАЗ-АА і один автомобіль ЗІС-5. До кінця січня завод став стабільно випускати щодня від 10 до 15 автомобілів.
       Відновлена заводом техніка брала участь в операції по розгрому Корсунь – Шевченківської угруповання німецько-фашистських військ та в інших операціях I Українського фронту. З 10 січня завод був підпорядкований Київському військовому округу. У квітні 1944 до складу заводу включають 118 стаціонарну авторемонтну майстерню КВО по ремонту легкових автомобілів, а її командир полковник Холоша призначається начальником заводу.
Заводом був освоєний ремонт іноземних та вітчизняних автомобілів: ГАЗ-АА, ЗІС-5, УРАЛ, форд, студебекер, додж, віліс, М-I, ГАЗ-67, а також бронетранспортерів на базі вантажних автомобілів. Протягом воєнних років колектив заводу проявив трудовий героїзм. Робочий день тривав по 16 годин без вихідних і відпусток, часто під бомбардуванням. Іноді робітники і ночували на заводі, щоб з ранку знову приступити до виконання замовлень фронту.
       За сумлінне виконання службового та громадянського обов’язку в період Великої Вітчизняної війни колектив заводу неодноразово відзначався в наказах Командуючого КВО, а кілька робітників ІТР і службовців були нагороджені бойовими орденами і медалями.
       Після Перемоги над фашистською Німеччиною з 1949 року заводом освоєно ремонт автомобілів ЗІЛ-150, ЗІЛ-164, ЗІЛ-151, ГАЗ-51, ГАЗ-63, ГАЗ-69. Річний випуск автомобілів коливався від 400 до 300 одиниць на рік аж до 1970 року. Зважаючи на те що виробнича територія заводу була занадто мала і затиснута всередині густонаселеного житлового району, розвиток підприємства і реконструкція його були неможливі і недоцільні. Міська влада запропонували ліквідувати завод і командування ЧКВО спільно з ЦАВТУ МО на підставі рішення Ради Міністрів Української РСР прийняли рішення будувати новий АРЗ в місті Черкаси. 9 червня 1970 було затверджено технічне завдання на проектування та будівництво абсолютно нового Черкаського автомобільного ремонтного заводу.
       У грудні 1971 року будівельний і технологічний проект заводу були розроблені і затверджені, а з лютого 1972 почалося будівництво на відведеному містом майданчику.
       До березня сформована і приступає до роботи дирекція споруджуваного заводу у складі:
Начальник дирекції – полковник у відставці Давиденка Костянтин Васильович
Головний інженер – майор Блажевич Л.І.
Начальник техвідділу – майор Ковалевський Е.О.
Начальник постачання – лейтенант Дикун В.А.
Секретар друкарка – Тануляк Г.І.
       З березня 1972 року по жовтень 1974 під керівництвом Давиденко К.В. були побудовані і здані під монтаж блок складів і здавальний корпус, інші об’єкти зведені до даху. Йшло так само накопичення верстатного обладнання на центральному автомобільному складі. У листопаді 1974 року в посаду начальника дирекції споруджуваного заводу вступив полковник-інженер Бондарєв Володимир Ілліч.
       Будівництво заводу розгорнулося прискореними темпами в 1975-1976 роках, коли дирекцією був здійснений найм робітників під договірні гарантії забезпечення їх відомчими квартирами протягом 3-4 років. У ці напружені роки на будівництві промислової зони з повною віддачею працювало до 400 чоловік. Причому ці робітники виконували найважчу роботу. Паралельно будівництву приміщень на території заводу в здавальному корпусі 4 лютого 1975 створено дільницю з виготовлення нестандартного обладнання, необхідного для виконання технологічного процесу. За два з половиною роки роботи ця ділянка під керівництвом підполковника у відставці В.Д.Кузнецова виготовив і змонтував за місцем обладнання на 500 тис. рублів.
Untitled-7 Untitled-3 Untitled-2
       Одночасно з виготовленням нестандартного обладнання дирекцією здійснювався систематичний контроль за точністю і якістю монтажу верстатного парку в головному корпусі, всіх конвеєрів і транспортерів, а також освітлювальних і вентиляційних систем. Цей контроль виконувався інженерами технологами заводу Шевчуком М.Ф., Сорокіним В.І., Циндою В.М., Струніним М.І., Гладким Г.В.
       З січня 1977року розпочато набір бригад робітників, які прямували на різні авторемонтні підприємства для стажування та набуття навичок роботи на ремонтних постах. Всього, таким чином, було підготовлено більше 60 робітників, які могли при пуску заводу організувати роботу на ремонтних постах і виконувати технологічні операції. 30 вересня 1977 року державною приймальною комісією був підписаний акт приймання заводу, який передав завод під юрисдикцію адміністрації 125 АРЗ.
       1 жовтня 1977 року відбувся мітинг в першому цеху головного корпусу, присвячений здачі заводу в експлуатацію, на якому керівник робіт БМУ-26 товариш Бугара вручив символічний ключ начальнику заводу полковнику – інженеру Бондареву В.І. і головному інженеру НаньевуІ.Г. Обкатчик Фадєєв і технолог Шевчук виїхали з цеху на першому відремонтованому автомобілі ЗІЛ-130.
       Наказом начальника АТС ЧКВО день 1 жовтня 1977 встановлений днем запуска 125 АРЗ у Черкасах, а наказом начальника заводу №1 1 жовтня 1977 визначений днем початку виробничої діяльності. За період з 1982 по 1991 рік на заводі були побудовані і передані в експлуатацію:
■ гаражі для зберігання спеціальних машин і техніки недоторканного запасу на шістдесят одиниць;
■ гараж для заводського транспорту на тридцять дві одиниці;
■ цех заготівельних робіт;
■ крите приміщення для зварювання гаражів;
■ обладнаний склад зберігання та розпилювання лісу;
■ змонтовані стелажі двоярусні для зберігання ремонтного фонду автомобілів КрАЗ.
       Згідно з директивою Головного оргмобуправління Генерального штабу Збройних сил України від 17 грудня 1993 125 автомобільний ремонтний завод присвоєно умовне найменування (Військова частина А 3311) з 23 лютого 1995 року.
       Згідно наказу Міністра оборони України від 14 липня 2006 року і Статуту підприємства затвердженого МОУ Державне підприємство Міністерства Оборони України “Черкаський автомобільний ремонтний завод” (військова частина А-3311) перейменовано на Державне підприємство “Черкаський автомобільний ремонтний завод”.